Василь Ощепков - основоположник вітчизняної школи дзюдо

До 1914 року в нашій країні дзюдо як спорт не культивувався. Про нього було відомо з книг американського офіцера Ганкока як про систему самозахисту. Деякі з її прийомів були введені в російській поліції і, починаючи з 1902 року, вивчалися в Петербурзькій поліцейській школі.
Першим із російських пропагандистів дзюдо був Василь Сергійович Ощепков (1892 - 1937). Після російсько-японської війни з групою підлітків він був направлений царським урядом до Японії вчитися японської мови.

29 жовтня 1911 він, витримавши вступні випробування, вступив до школи "Кодокан", продовжуючи вчитися в мовній школі. Він у повному обсязі пізнав всю сувору школу тих років. Навіть у наші дні японські фахівці вважають, що тренування дзюдоїстів, які практикуються в Японії, непосильні для європейців. Василь не тільки успішно закінчив цей навчальний заклад, але й став після цього претендувати на отримання майстерського звання. І всього лише півроку знадобилося йому для того, щоб завоювати право підперезати своє кімоно чорним майстерським поясом.

У 1913 році він успішно складає іспити в "Кодокані" і йому присвоюють перший дан. Японці надзвичайно ревно ставилися тоді до присудження майстерських ступенів - данів, і особливо іноземцям. Ощепков став першим російським і одним з усього лише чотирьох європейців, що заслужили в ті роки перший дан. 4 жовтня 1917 йому присвоюють другий дан, і в цьому ж році він повертається до Росії.

У 1917 році у Владивостоці Ощепков організував аматорський гурток вивчення спортивного дзюдо, який проіснував до 1920 року. Незабаром на зборах осередку ОСОАВІАХІМУ при штабі Сибірського військового округу Василь Сергійович виступив із захоплюючою доповіддю про мистецтво самозахисту, спеціально вказавши на те, що дзюдо використовується в арміях багатьох капіталістичних країн. А для того, щоб не бути голослівним, тут же продемонстрував цілий ряд прийомів обеззброєння.

Новосибірські газети, що поспішили повідомити про таку непересічну подію, в один голос стверджували, що «прийоми вражали своєю красивою технікою виконання і справили на присутніх виняткове враження». Негайно було вирішено організувати для співробітників штабу гурток з вивчення прийомів самозахисту. Послугами рідкісного фахівця поспішило скористатися місцеве товариство «Динамо», котре об'єднувало чекістів, а так само школу міліції.

У той час екзотична японська боротьба була в новинку навіть для західних держав, що задавали тон у суперечці, а в самій далекій російській провінції активно функціонував гурток дзюдо, що налічував до півсотні займаючихся.

У 1930 році за розпорядженням інспектора фізпідготовки РСЧА і заступника голови ВКФКіС Б.А.Кальпуса вже в Москві Ощепкова було доручено зайнятися популяризацією дзюдо. На базі спортивного відділу ЦДКА була створена секція і організовані двомісячні курси з підготовки інструкторів для роботи з початківцями спортсменами в секціях частин Московського гарнізону та навчальних закладів Москви. Керівником курсів став Василь Сергійович. Він завжди починав роботу з демонстрації прийомів. На нього нападало одночасно по кілька супротивників, нападали з голими руками, рубали шаблею, кололи багнетом, били палицею, наносили ріжучі удари кинджалом, стріляли впритул з пістолета. І це все не «демонстраційно», а по-справжньому: бойовий багнет, гостро відточені ніж і шашка і навіть пістолет заряджався гільзою, з якої вилітали куля і порох, але капсуль зберігався. Все було по-справжньому, і відлітали в бік вибиті з рук ножі. Гвинтівка або пістолет миттєво опинялися в руках Ощепкова, не встигнувши навіть вистрілити, а супротивники летіли на землю, описавши в повітрі ногами широку дугу, чи мимоволі скрикували, потрапивши на залізну хватку больового прийому.



У 1931 році на запрошення керівництва і студентського активу Ощепков прочитав в Державному Центральному інституті фізичної культури доповідь про дзюдо, розповів про дві його частини: спортивну та прикладну. Виступ справив такий фурор, що загальні збори інституту висловилися за включення боротьби дзюдо в програму навчання студентів фізкультурних вузів і технікумів. У 1932/33 навчальному році ДЦІФК випустив «Збірник матеріалів з навчальних дисциплін». У ньому була коротко викладена історія розвитку дзюдо, дані організаційні і методичні вказівки: схема тренувань, підготовчі вправи, техніка страхування та самострахування при падіннях, техніка самозахисту. У цьому розділі збірника також був надрукований комплекс прийомів дзюдо, який увійшов в ГТО-2, і правила спортивних змагань, які в більшості своїй діють до цього часу.

У 1933-1934 роках запрацювали секції дзюдо в Ленінграді, Саратові, Харкові, Києві, Ростові-на-Дону, Баку, Тбілісі та інших містах країни. Очолювали ці секції учні Ощепкова - Р.А. Школьников, І.В. Васильєв, В.Г. Кузовлєв, С.В. Дашкевич, А.М. Ларіонов, Н.М. Галковський. 11 жовтня 1936 на першому організаційному засіданні секції дзюдо Всесоюзного комітету у справах фізкультури і спорту (ВКФКіС), де затверджувалися комплекси прийомів самозахисту по системі дзюдо, розроблені Ощепковим, йому було доручено написати повне керівництво по дзюдо. В кінці 1937 року воно повинно було вийти в світ. На листопад-грудень 1937 планувалося проведення першості країни з боротьби дзюдо у Москві. Однак в ніч з 1 на 2 жовтня 1937 Ощепков був заарештований «за шпигунство на користь Японії» як ворог народу. Щоб відправити все у забуття, всі документи, плани, комплекси вправ, правила змагань і інші папери, пов'язані з його ім'ям, були перероблені або знищені. Для ліквідації буржуазних японських коренів боротьби їй вирішили дати нову назву.

Незважаючи на всі біди 6 червня 1938 в Москві відкрився перший Всесоюзний тренерський збір по боротьбі в стилі дзюдо. Завданням збору було встановлення єдиного принципу в методиці викладання тренування і підвищення кваліфікації спортивної майстерності з дзюдо.

Перший вихід наших борців на міжнародну арену відбувся в Угорщині в листопаді 1957 року. Команди «Динамо» і «Буревісник» зустрічалися з дзюдоїстами угорського клубу «доже». Загальний рахунок зустрічі 24:0 на користь радянських борців. У грудні того ж року в Будапешті відбулася відповідна зустріч. Перемогли знову наші борці з рахунком 23:0.

У 1961 році Міжнародний олімпійський комітет затвердив програму Олімпійських ігор в Токіо, куди увійшла і боротьба дзюдо. У 1962 році Радянський Союз став членом Європейського союзу дзюдо і Міжнародної федерації. Почалася «новітня історія» вітчизняної школи дзюдо.