Поради батькам дзюдоїста-початківця
На першому етапі занять батькам маленького дзюдока необхідно прослідкувати за тим, як дитина збирається на заняття. Для занять дзюдо необхідно мати спеціальний одяг дзюдогі (куртка, штани, пояс), на татамі займаються босоніж, але для пересування за межами татамі потрібні зоорі (zooris) - легкі капці («в’єтнамки»), необхідно мати носовичок та й невеличкий рушник може статися в пригоді.
У спеціальні дні відбуваються заняття на свіжому повітрі. Для таких занять необхідна спортивна форма відповідна погодним умовам. Усе це має бути складено у міцну сумку, яка може прослужити довгий час. Кімоно (дзюдогі) має бути складене відповідим чином, після занять просушене, при необхідності випране і випрасуване. Неохайна форма показує недбале і нешанобливе ставлення учня до своїх товаришів по групі та до своїх вчителів. Необхідно слідкувати за тим, щоб нігті на руках і ногах були завжди коротко підрізані.
Можна років з п'яти-шести, але в більшості починають з першого-другого класу школи. Спочатку увагу буде приділено, в основному, загальному фізичному розвитку - гнучкості, спритності, координації. Тому обов'язкові заняття акробатикою, навчання страховки при падіннях. Це стане в нагоді не тільки на татамі, але і в повсякденному житті. Звичайна людина, коли падає виставляє витягнуту пряму руку, що швидше за все призведе до травми. Дзюдоїст же: згрупується, перекотитья... і все нормально. Але якщо Вам набагато більше 5-7 років це зовсім не означає, що Ви запізнилися і починати займатися вже запізно. Наприклад, Дзігаро Кано почав займатися дзю-дзюцу в 17 років, в 22 роки заснував дзюдо, і продовжував займатися до старості (до 78 років). Відомо немало випадків, коли людина починаючи опановувати методи дзюдо в достатньо зрілому і навіть похилому віці досягала чималого. Так що відкиньте сумніви і вперед на татамі. Головне вірити в себе і тоді обов'язково все вийде.
Дзюдоїсти займаються і виступають на змаганнях в дзюдогі (дослівно "одяг для дзюдо"). Для дорослого професійного спортсмена дзюдогі коштує близько 100 доларів, а для дитини хороше кімоно можна придбати гривень за двісті. Варто відзначити, що міняти форму доведеться тільки по міры росту юного спортсмена, але ніяк не по зносу, тому що дзюдогі виготовляється з дуже цупкої тканини і порвати її важко. Дзюдогі є єдиним атрибутом занять, на відміну від деяких видів спорту в яких вартість обмундирування сягає декількох сотень і тисяч доларів.
Дзігоро Кано мріяв про те, щоб дзюдо приносило користь не тільки в спорті, але і в повсякденному житті. Займаючись цим видом спорту, людина може зміцнити свою фізичну форму, розвинути в собі гнучкість і силу. Методи дзюдо вчать концентрації та гнучкості розуму. Завдяки тренуванням людина більш спокійно реагує на різні життєві ситуації - від конфліктів сімейних до водіння автомобіля. Люди вчаться бути спокійними, що позитивно позначається на загальному фізичному стані - знижується тиск, підтримується дихальна, серцево-судинна система. Заняття дзюдо допомагають зберегти працездатність і здоров'я, як дітям, так і дорослим і вчить досягати гармонії душі і тіла.
Філософія дзюдо створена саме для виховання. У порівнянні з іншими єдиноборствами дзюдо не розвиває в дитині жорстокість і агресію... Але деякі батьки все ж побоюються, що, оволодівши прийомами дзюдо, дитина почне застосовувати їх на вулиці не за призначенням. При цьому забувають, що, поки він навчиться боротися до такого рівня, щоб бути краще за всіх у вуличній бійці, пройде два-три роки. За цей час встигне помінятися його психологія, він багато чого встигне зрозуміти. Дзігоро Кано говорив своїм учням: "Запобігання сутички - це є виграна сутичка!".
Методи кодокан дзюдо на думку Кано, допомагають людині стати більш пильним, впевненим у собі, рішучим і зосередженим. Ще більш істотно те, що Кодокан Дзюдо розглядалося як засіб навчання застосуванню іншого найважливішого принципу Кано - дзіта кееі, "взаємодопомога і співпраця". У застосуванні до суспільного життя, принципи Кодокан Дзюдо - старанність, гнучкість, економність, хороші манери і етична поведінка - є величезним благом для всіх.
Дзюдо за травматизмом стоїть на п'ятнадцятому місці серед всіх видів спорту (на перших - ігрові види). Навіть на великих змаганнях з дзюдо не буває серйозних травм, на відміну від інших єдиноборств, де дуже часто борець йде з килима з розбитим обличчям. У дзюдо травми часто отримують з власної вини - порушуючи дисципліну, не навчившись страхуватися. У сутичці, навіть якщо ти ведеш в рахунку і раптом отримуєш травму, тобі зараховують поразку. Адже дзюдо перш за все спрямована на вміння запобігти травматизму, а якщо ти своє тіло пошкодив - значить, не всьому навчився і погано готовий.
Перед тим як почати заняття дзюдо потрібно визначитися, яку мету ви ставите перед собою або своєю дитиною - олімпійська медаль чи навички самооборони. Якщо ви прагнете стати чемпіоном у цьому виді, приготуйтеся до важких тренувань і обмеженням. Якщо ж метою є самооборона - тренування будуть більш простими, акцент буде поставлений не на витривалість, а на оволодіння навичками. Ставши на складний шлях спортивного дзюдо, будьте готові до важких фізичних навантажень, в нагороду ви отримаєте перемоги на змаганнях, можливість подорожувати, беручи участь у різних чемпіонатах. Якщо ж ви будете займатись дзюдо для того, щоб покращити фізичну форму тренування будуть не настільки інтенсивними, але навчать концентрації і вмінню долати труднощі.
Дзюдо як спорт - це можливість підтримки себе в гарному фізичному стані, поліпшення координації та спритності. Як рукопашний бій, дзюдо вчить опору і вмінню не тільки боротися, але і правильно оцінювати свої можливості в бійці. Але вуличні бої - не те, чому вчить ця боротьба. Не варто сприймати дзюдо як науку про бійки. Мистецтво дзюдо вчить гармонії, пізнанню нового. Це спосіб життя, який веде до вдосконалення людських можливостей. Дзюдо безсумнівно сприяє розвитку навичок, необхідних при боротьбі, але не ставить за мету підготовку для участі в реальному бою. Наполегливо займаючись цим мистецтвом, ви опануєте філософію дзюдо і здобудете секрети, які допоможуть здолати супротивника, а також зміцните здоров'я, знайдете впевненість у власних силах.
judoka.ho.ua
Коли краще починати?
Можна років з п'яти-шести, але в більшості починають з першого-другого класу школи. Спочатку увагу буде приділено, в основному, загальному фізичному розвитку - гнучкості, спритності, координації. Тому обов'язкові заняття акробатикою, навчання страховки при падіннях. Це стане в нагоді не тільки на татамі, але і в повсякденному житті. Звичайна людина, коли падає виставляє витягнуту пряму руку, що швидше за все призведе до травми. Дзюдоїст же: згрупується, перекотитья... і все нормально. Але якщо Вам набагато більше 5-7 років це зовсім не означає, що Ви запізнилися і починати займатися вже запізно. Наприклад, Дзігаро Кано почав займатися дзю-дзюцу в 17 років, в 22 роки заснував дзюдо, і продовжував займатися до старості (до 78 років). Відомо немало випадків, коли людина починаючи опановувати методи дзюдо в достатньо зрілому і навіть похилому віці досягала чималого. Так що відкиньте сумніви і вперед на татамі. Головне вірити в себе і тоді обов'язково все вийде.
Що потрібно для занять?
Дзюдоїсти займаються і виступають на змаганнях в дзюдогі (дослівно "одяг для дзюдо"). Для дорослого професійного спортсмена дзюдогі коштує близько 100 доларів, а для дитини хороше кімоно можна придбати гривень за двісті. Варто відзначити, що міняти форму доведеться тільки по міры росту юного спортсмена, але ніяк не по зносу, тому що дзюдогі виготовляється з дуже цупкої тканини і порвати її важко. Дзюдогі є єдиним атрибутом занять, на відміну від деяких видів спорту в яких вартість обмундирування сягає декількох сотень і тисяч доларів.
У чому користь дзюдо?
Дзігоро Кано мріяв про те, щоб дзюдо приносило користь не тільки в спорті, але і в повсякденному житті. Займаючись цим видом спорту, людина може зміцнити свою фізичну форму, розвинути в собі гнучкість і силу. Методи дзюдо вчать концентрації та гнучкості розуму. Завдяки тренуванням людина більш спокійно реагує на різні життєві ситуації - від конфліктів сімейних до водіння автомобіля. Люди вчаться бути спокійними, що позитивно позначається на загальному фізичному стані - знижується тиск, підтримується дихальна, серцево-судинна система. Заняття дзюдо допомагають зберегти працездатність і здоров'я, як дітям, так і дорослим і вчить досягати гармонії душі і тіла.
Дзюдо як система виховання
Філософія дзюдо створена саме для виховання. У порівнянні з іншими єдиноборствами дзюдо не розвиває в дитині жорстокість і агресію... Але деякі батьки все ж побоюються, що, оволодівши прийомами дзюдо, дитина почне застосовувати їх на вулиці не за призначенням. При цьому забувають, що, поки він навчиться боротися до такого рівня, щоб бути краще за всіх у вуличній бійці, пройде два-три роки. За цей час встигне помінятися його психологія, він багато чого встигне зрозуміти. Дзігоро Кано говорив своїм учням: "Запобігання сутички - це є виграна сутичка!".
Дзюдо як етична підготовка
Методи кодокан дзюдо на думку Кано, допомагають людині стати більш пильним, впевненим у собі, рішучим і зосередженим. Ще більш істотно те, що Кодокан Дзюдо розглядалося як засіб навчання застосуванню іншого найважливішого принципу Кано - дзіта кееі, "взаємодопомога і співпраця". У застосуванні до суспільного життя, принципи Кодокан Дзюдо - старанність, гнучкість, економність, хороші манери і етична поведінка - є величезним благом для всіх.
Про травматизм
Дзюдо за травматизмом стоїть на п'ятнадцятому місці серед всіх видів спорту (на перших - ігрові види). Навіть на великих змаганнях з дзюдо не буває серйозних травм, на відміну від інших єдиноборств, де дуже часто борець йде з килима з розбитим обличчям. У дзюдо травми часто отримують з власної вини - порушуючи дисципліну, не навчившись страхуватися. У сутичці, навіть якщо ти ведеш в рахунку і раптом отримуєш травму, тобі зараховують поразку. Адже дзюдо перш за все спрямована на вміння запобігти травматизму, а якщо ти своє тіло пошкодив - значить, не всьому навчився і погано готовий.
Націленість на результат
Перед тим як почати заняття дзюдо потрібно визначитися, яку мету ви ставите перед собою або своєю дитиною - олімпійська медаль чи навички самооборони. Якщо ви прагнете стати чемпіоном у цьому виді, приготуйтеся до важких тренувань і обмеженням. Якщо ж метою є самооборона - тренування будуть більш простими, акцент буде поставлений не на витривалість, а на оволодіння навичками. Ставши на складний шлях спортивного дзюдо, будьте готові до важких фізичних навантажень, в нагороду ви отримаєте перемоги на змаганнях, можливість подорожувати, беручи участь у різних чемпіонатах. Якщо ж ви будете займатись дзюдо для того, щоб покращити фізичну форму тренування будуть не настільки інтенсивними, але навчать концентрації і вмінню долати труднощі.
Можливі помилки
Дзюдо як спорт - це можливість підтримки себе в гарному фізичному стані, поліпшення координації та спритності. Як рукопашний бій, дзюдо вчить опору і вмінню не тільки боротися, але і правильно оцінювати свої можливості в бійці. Але вуличні бої - не те, чому вчить ця боротьба. Не варто сприймати дзюдо як науку про бійки. Мистецтво дзюдо вчить гармонії, пізнанню нового. Це спосіб життя, який веде до вдосконалення людських можливостей. Дзюдо безсумнівно сприяє розвитку навичок, необхідних при боротьбі, але не ставить за мету підготовку для участі в реальному бою. Наполегливо займаючись цим мистецтвом, ви опануєте філософію дзюдо і здобудете секрети, які допоможуть здолати супротивника, а також зміцните здоров'я, знайдете впевненість у власних силах.
judoka.ho.ua